Святіший Патріарх Кирил spacer Руська Православна Церква spacer Українська Православна Церква spacer Помісні i Автономні Церкви spacer Канони Православної Церкви
25.12.2016

Святитель Спиридон Триміфунтський

Святитель Спиридон Триміфунтський народився в кінці III століття на острові Кіпр. Про його життя відомостей збереглося мало. Відомо, що він був пастухом, мав дружину і дітей. Всі свої кошти він віддавав на потреби ближніх і мандрівників, за це Господь винагородив його даром чудотворення: він зціляв невиліковно хворих і виганяв бісів. Після смерті дружини, в царювання імператора Костянтина Великого (306-337), його хіротонісали в єпископа Кіпрського міста Триміфунта. В сані єпископа святитель не змінив свого способу життя, поєднавши пастирське служіння із справами милосердя.

За свідченням церковних істориків, святитель Спиридон в 325 році брав участь у діяннях I Вселенського Собору. На Соборі святитель вступив в змагання з грецьким філософом, захищали арієву єресь. Проста мова святителя Спиридона показала всім неміч людської мудрості перед Премудрістю Божою: "Слухай, філософ, що я буду говорити тобі: ми віруємо, що Всемогутній Бог з нічого створив Своїм Словом і Духом небо, землю, людину і весь видимий і невидимий світ. Слово це є Син Божий, Який зійшов заради наших гріхів на землю, народився від Діви, жив з людьми, постраждав, помер для нашого спасіння і потім воскрес, спокутувавши Своїми стражданнями первородний гріх, і совоскресив з Собою людський рід. Ми віруємо, що Він є Єдиносущнім і Рівночесний з Отцем, і віруємо цьому без всяких лукавих вигадок, бо таємницю цю осягнути людським розумом неможливо". В результаті бесіди противник християнства став його ревним захисником і прийняв святе Хрещення.

Після розмови зі святим Спиридоном, звернувшись до своїх друзів, філософ сказав: "Слухайте! Поки змагання зі мною велося за допомогою доказів, я виставляв проти одних доказів інші і своїм мистецтвом сперечатися відбивав усе, що мені представляли. Але коли, замість доказу від розуму, з вуст цього старця почала виходити якась особлива сила, докази стали безсилі проти неї, так як людина не може противитися Богові. Якщо хто-небудь з вас може мислити так само, як я, то так увірував в Христа і разом зі мною так піде за цим старцем, вустами якого говорив Сам Бог". На тому ж Соборі святитель Спиридон явив проти аріян наочний доказ Єдності Святої Трійці. Він взяв у руки цеглу і зціпив її; миттю вийшов з нього вгору вогонь, вода потекла вниз, а глина залишилася в руках чудотворця. "Се три стихії, а плінфа (цегла) одна, тоді сказав святитель Спиридон, - так і Пресвятої Трійці - Три Особи, а Єдине Божество".

Святитель з великою любов'ю піклувався про свою паству. За його молитві посуха змінювалася рясним життєдайним дощем, а безперервні дощі - відром, зцілювалися хворі, виганяли демонів. Одного разу до нього прийшла жінка з мертвою дитиною на руках, просячи заступництва святого. Помолившись, він повернув немовляти до життя. Мати, вражена радістю, впала бездиханної. Але молитва угодника Божого повернула життя і матері.

Якось, поспішаючи врятувати свого друга, обмовленого і засудженого до смерті, святитель був зупинений в дорозі несподівано розлитим від повені струмком. Святий наказав потоку: "Стань! Так велить тобі, Владико всього світу, щоб я міг перейти і був врятований чоловік, заради якого поспішаю". Воля святителя була виконана, і він благополучно перейшов на інший берег. Суддя, попереджений про те, що сталося диво, з пошаною зустрів святого Спиридона і відпустив його друга.

Відомий з життя святителя і такий випадок. Якось він зайшов у порожню церкву, наказав запалити лампадки і свічки і почав Богослужіння. Проголосивши "Мир всім", він і диякон почули у відповідь зверху "безліч голосів, возглашаючих:" що роздались «І духові твоєму». Хор цей був великий і кращий всякого співу людського. На кожній єктенії невидимий хор співав "Господи, помилуй". Залучені долинали з церкви співом, до неї поспішили знаходилися поблизу люди. По мірі того, як вони наближалися до церкви, чудесний спів все більш і більш наповнювало їх слух і спокутували серця. Але, коли вони увійшли до церкви, то не побачили нікого, крім єпископа з деякими церковними служителями, і не чули вже більше небесного співу, від чого прийшли у велике здивування".

Святий Симіон Метафраста, описувач його житія, уподібнював святого Спиридона Патріарху Аврааму в чесноти гостинності. "Треба знати і те, як він приймав мандрівників", писав близький до чернечим колам Созомен, наводячи у своїй "Церковній історії" дивовижний приклад з життя святителя. Якось за настання Чотиридесятниці в його будинок постукав мандрівник. Бачачи, що дуже втомлений подорожній, святий Спиридон сказав дочці: "Помий ноги цій людині, та запропонуй йому поїсти". Але зважаючи на посту не було зроблено потрібних запасів, бо святитель "куштував їжу тільки в певний день, а в інші залишався без їжі". Тому дочка відповіла, що в будинку немає ні хліба, ні муки. Тоді святий Спиридон, вибачившись перед гостем, наказав дочки підсмажити було в запасі солоне свиняче м'ясо і, посадивши за стіл мандрівника, взявся за трапезу, "переконуючи ту людини наслідувати собі. Коли ж останній, називаючи себе християнином, відмовився, - той додав: "Тим менше треба відмовлятися, бо Слово Боже ізрекло: "Вся чиста чистим" (Тит. 1, 15)".

Інша історія, повідомлена Созоменом, також вельми характерна для святителя: у святого був звичай із зібраного врожаю одну частину роздавати бідним, а іншу віддавати нужденним в борг. Сам він особисто нічого не давав, а просто показував вхід до комори, де кожен міг взяти, скільки потрібно, і потім повернути таким же чином, без перевірки і звіту.

Відома також розповідь Сократа Схоластика про те, як злодії вирішили викрасти овець святого Спиридона: пізно вночі забралися вони до кошари, але тут же невидимою силою виявилися пов'язаними. Коли настав ранок, святий прийшов до стада і, побачивши пов'язаних розбійників, помолившись, розв'язав їх і довго умовляв залишити беззаконний шлях і добувати їжу чесною працею. "Потім, подарувавши їм по вівці і відпускаючи їх, лагідно сказав: нехай же не даремно ви спали".

Часто уподібнюють святого Спиридона пророка Іллі, бо так само по молитві його під час посух, часто загрожували острову Кіпр, йшов дощ: "Равноангельна Спиридона зрим, великаго чудотворца. Некогда страна от бездождия и засухи вельми пострада: бысть глад и язва, и многое множество людей умроша, молитвами же святителя сниде с небесе на землю дождь: людие же, избавльшеся от бедствия, благодарственно взываху: Радуйся, великому пророку уподобивыйся и дождь, отъемлющий глад и недуги, благовременный низвел еси".

Все житіє святитель вражає дивовижною простотою і силою чудотворення, дарованої йому від Господа. По слову святителя пробуджувалися мертві, припинялись стихії, журилися ідоли. Коли в Олександрії Патріархом був скликаний Собор заради руйнування ідолів і капищ, за молитвами отців Собору пали всі ідоли, крім одного, самого шанованого. Патріархові у видінні було відкрито, що ідол цей залишився для того, щоб бути розбитим святителем Спиридоном Триміфунтським. Викликаний Собором святитель сів на корабель, і в той момент, коли корабель пристав до берега і святитель ступив на землю, ідол в Олександрії з усіма жертовниками опинився в прах, що сповістив Патріарха і всім єпископам наближення святителя Спиридона.

У праведності і святості прожив святий Спиридон земне життя і в молитві віддав душу свою Господеві († ок. 348). В історії Церкви святитель Спиридон вшановується разом зі святителем Миколаєм, архієпископом Мірлікійським. Мощі його спочивають на острові Корфу в церкві його імені (крім десниці руки, яка в Римі). Пам'ять його вдруге відбувається в суботу сирну.

За матеріалами сайту РПЦ

Патріарх.uа